Ремонт та чистка котлів, колонок, бойлерів.
Промивка батарей, радіаторів і труб опалення.
Телефони: 068-733-80-62, 050-556-37-33.

Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 16-22 квітня

Погода в Ковелі 16-22 квітня

16/04/2026 0

Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 14оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер північний помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер північний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, часом дощ.  Температура: 15оС. Вітер північний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 8оС. Вітер північний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, дощ.Температура: 15оС. Вітер північний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, туман. Температура: 6оС. Вітер північний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північний помірний. 
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 6оС. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер північний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 6оС. Вітер західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер південний помірний.
Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 14оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 15оС. Вітер північний помірний.
 

Повідомлення в номер

Вогонь пам’яті

Вогонь пам’яті

16/04/2026 0

В українського народу є гарна і зворушлива традиція: через деякий час після свята Воскресіння Христового вшановувати  пам’ять предків і померлих членів родин. У Ковелі це, наприклад, неділя і понеділок. Нинішнього року Проводи відбудуться 19 і 20  квітня, залежно від місця розташування кладовищ. В населених пунктах району дати можуть різнитися.
Але суть не в датах. Набагато важливіше, що Проводи для кожного з нас – свята, майже сакральна  справа. Беручи участь у цьому дійстві, ми засвідчуємо свою шану і повагу тим, кого вже немає з нами, але хто живе у наших серцях і душах. Бо доки  людину пам’ятають, вона поруч, вона невмируща.
Нині обряд Проводів істотно різниться від минулих років, коли ми поминали членів родини переважно старшого віку. Тепер згадуємо і молимося за молодих, бо в боях за Україну загинули люди в розквіті сил, яким би ще жити, творити, дерзати,  а не лежати в сирій землі.
Але реальність сьогодення жахлива: через  бандитський напад путінської росії на Україну в лютому  2022 року і війну з нею п’ятий рік поспіль ми втрачаємо кращих із кращих, цвіт нації, котрий зів’яв навіки. Всі вони – Герої, завдяки яким наша держава ще тримається, образно кажучи, на ногах, дає рішучу відсіч рашистам.
Від усвідомлення факту втрати рідних – батьків, синів, братів, чоловіків, як і жінок-захисниць, невимовно важко на душі.  Наша молитва за них, пошанування пам’яті загиблих і померлих – це святий обов’язок нині сущих на Землі. Подвиг Героїв зобов’язує нас до єдності, вірності й відданості справі боротьби проти  агресора.
Тож нехай ніколи не згасає Вогонь пам’яті, своїм теплом зігріває наші серця, розсіює морок і пітьму, буде гідним дороговказом  до Перемоги. Наш шлях у майбутнє залежить  від того, наскільки ми зуміємо об’єднатися довкола  цього Вогню,  зберегти   його від холодного подиху відвертих і прихованих ворогів нації.
Пильнуймо і бережімо Вогонь пам’яті!
В українського народу є гарна і зворушлива традиція: через деякий час після свята Воскресіння Христового вшановувати  пам’ять предків і померлих членів родин. У Ковелі це, наприклад, неділя і понеділок. Нинішнього року Проводи відбудуться 19 і 20  квітня, залежно від місця розташування кладовищ. В населених пунктах району дати можуть різнитися.

Повідомлення в номер

Тепло душі Володимира Бойка

Тепло душі Володимира Бойка

16/04/2026 0

Наступного понеділка, 20 квітня, ювілейну дату від дня народження відзначатиме знана і шанована на Ковельщині людина – Володимир Іванович Бойко. Про ювіляра – матеріали, що друкуємо нижче. 
l
Рядки з біографії: народився  в селі Пузирі Семенівського району  на Полтавщині. Після здобуття середньої спеціальної освіти працював на Ковельському комбінаті будівельних матеріалів №1, згодом – майстром, начальником Ковельської дільниці Волинських обласних комунальних котелень і теплових мереж, яка пізніше була реорганізована в підприємство теплових мереж «Ковельтепло». Очолити його було довірено Володимиру Бойку.
З 1998 по 2002 рік працював на посаді Ковельського міського голови, з 2006 по 2010 – заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів. По закінченню роботи в міськвиконкомі  продовжив працювати в ПТМ «Ковельтепло», очоливши трудовий колектив.
Володимир Бойко – Почесний працівник житлово-комунального господарства України, Заслужений працівник сфери послуг України. Рішенням Ковельської міської ради від 29 липня 2021 року йому присвоєно звання Почесного громадянина м. Ковеля.
З інформації, розміщеної 
на офіційному сайті 
Ковельської міської ради.
l
Відомий педагог Василь Сухомлинський колись промовив крилаті слова: «Серце віддаю дітям». Ви, наш шановний ювіляре, віддаєте самого себе, все своє людське єство місту, рідному підприємству і професійній та громадській діяльності. 
Рідне Вам «Ковельтепло» є одним із кращих в Україні. Тут постійно запроваджуються у виробництво сучасні технології, новітнє обладнання, що дає вагомий економічний  ефект, забезпечує високу надійність роботи тепломереж та котелень.
Доля випробовувала Вас на різних посадах. Будучи міським головою, Ви впевнено вели «корабель» складного міського господарства бурхливим морем випробувань. І завжди обирали правильний курс, а тому перемагали всі виклики  і негаразди. 
Ви довіряєте людям – вони довіряють Вам. Приємно чути від мешканців міста: «Він добрий господар» або: «Зверніться до Бойка – він допоможе».
Вам заслужено присвоєно високе звання «Почесний громадянин міста Ковеля». Ви його гідні. Ваш  патріотизм  – не в словах, а в конкретних справах, завдяки чому підприємство працює, як годинниковий механізм,  ковельчани завжди з теплом і гарячою водою, а трудовий колектив повний нових планів і задумів.
Зичу до ста літ діяти  й творити при доброму здоров’ї і гарному настрої, швидше дочекатися омріяного миру в рідній Україні!
В дарунок, шановний ювіляре, прийміть такі поетичні рядки:
В народі кажуть (і неспроста):
«В кого душа теплом зігріта,
В того живе Любов свята –
Вона на шлях нам сонцем світить».
Бог дарував тобі хист кермувати
Тепломережами і славним містом.
Тепло для кожної людини – свято, 
Воно наповнене глибоким змістом.
Твоє життєве кредо – вміння і порядок.
В твоєму кредо – мудрість, доброта.
В твоєму кредо – друзям дарувати
  радість.
В твоєму кредо – людяність і простота.
Війна!.. Навколо біль і смерть, і зрада –
Країна у руїні, у пекельному огні.
Ти впевнено ідеш заради правди,
В твоєму серці любов до України
                  бачиться мені.
Літа течуть, немов вода рікою:
Їх не спинити, не вернуть назад.
Знай: друзі та колеги назавжди з тобою,
І розквітає пишно твоїх здобутків сад.
Ступаємо сьогодні крізь колючі терни,
І мрія й душа в нас усіх  одна:
Нехай для тебе проростають щастя зерна –
За ювіляра піднімаєм келихи і — до дна!
Анатолій СЕМЕНЮК,
ексмер  Ковеля, Почесний 
громадянин міста.
l
Дорогий друже 
Володимире Івановичу!
Сьогодні я маю за честь вітати людину, чиє ім’я для Ковеля вже давно стало синонімом надійності, справедливості та невичерпної енергії.
Понад 45 років ти стоїш біля керма  «Ковельтепла», фактично створивши це підприємство з “нуля” і перетворивши його на взірець стабільності. Твій талант інноваційного лідера та мудрість керівника дозволили місту десятиліттями почуватися в безпеці: жодної критичної ситуації, жодної холодної оселі — це твій особистий скромний подвиг і результат роботи твоєї команди.
Твій досвід на посадах міського голови та заступника мера закарбувався в історії нашого міста як час справедливих рішень та справжнього служіння громаді. Але для мене ти, перш за все, – Велика душа, вірний друг, чиє слово міцніше за будь-який метал, а серце — тепліше за всі котли твого підприємства.
Бажаю тобі міцного здоров’я, щоб енергії вистачало на нові інновації, а кожен твій день був зігрітий такою ж вдячністю та теплом, яке ти стільки років даруєш ковельчанам. Нехай твоя життєва траса буде безперебійною, а вдома завжди чекає затишок!
Зі святом, мій вірний, надійний, співчутливий Друже!
Віктор САГАЛЬ. 
l
25 років тому ковельський краєзнавець, ветеран педагогічної праці Дмитро Корнелюк видав книгу-альманах «Ковельщини славні імена». Серед тих імен по праву значилося й ім’я Володимира Івановича Бойка – на той час мера міста. Про нього Дмитро Пилипович  написав так: 
«Володимир Іванович – великий поборник духовної культури. Він не проходить байдуже повз чужу біду,  сповідуючи  християнське: рука, що дає, не бідніє. Отож завжди приходить на поміч тому, хто цього потребує, ніколи не відмовить хворому чи немічному. І люди йому вірять, у всьому підтримують».
І хоч відтоді, як  були написані ці слова, минуло чверть століття, характеристика Володимира Бойка не тільки не застаріла, а наповнилася новим змістом. Бо оці його риси – щирість і тепло душі, духовність і милосердя,  наче  дорогоцінні камені, засяяли новими гранями.
 Про це кажу, добре знаючи одного з найталановитіших господарських керівників не лише Ковеля, а й Волині та України. Сила його не тільки  у міцних знаннях секретів «комуналки», а передовсім – в енергії духу, поєднанні знань з усвідомленням своєї високої відповідальності перед членами трудового колективу, усіх ковельчан.
Володимир Бойко – один  з небагатьох командирів виробництва у місті, які розуміють значення письменницького і журналістського слова, преси й літератури. Колись він допоміг у виданні згаданої вище книги Дмитру Корнелюку (на жаль, уже покійному). Нещодавно побачила світ повість волинського журналіста Михайла Юхти  «Долю обрав сам» — про дисидентський рух 60-их років у нашому краї, його лідера – відомого педагога-новатора, науковця Дмитра Івановича Іващенка. 
До видання цієї об’ємної і надзвичайно цікавої книги теж фінансово долучився Володимир Бойко, про що мені «по секрету» повідомив Заслужений працівник культури України  Іван Сидорук, котрий  одним  із перших доставив працю пана Михайла до Ковеля і навіть презентував її автору цих рядків. 
Багато років поспіль Володимир Іванович співпрацює і, можна навіть сказати,  дружить з колективом «Вістей Ковельщини», постійно зустрічається із журналістами,  охоче розповідає в інтерв’ю про стан справ на підприємстві, проблеми, які перешкоджають розвитку комунальної  сфери  в Україні. З року в рік  допомагає у передплаті газети «Вісті Ковельщини» ветеранам війни і праці.
Зрештою, так було завжди – і в часи головування   в міській раді, і  в часи випробувань, які випали на долю нинішнього ювіляра. Пан Володимир завжди з увагою прислухається до пропозицій, порад інших, уважно підходить до прийняття рішень, рішуче і принципово виступає проти тих, хто заважає рухові вперед. 
В міру своїх сил і можливостей допомагає з колективом  Збройним силам  України, турбується про родини учасників бойових дій. Так, отримавши звання  Почесного громадянина міста Ковеля, він попросив належну йому грошову винагороду переказувати щорічно родині учасника АТО/ООС, яка потребує матеріальної допомоги.
Мені особливо імпонує в цій людині увага і повага, з якою ставиться до ветеранів праці. В цьому теж – його багатий духовний світ, тепло душі.
Пишучи про Володимира Бойка, не можна не згадати про його життєву позицію, участь у громадсько-політичному житті краю, вміння за будь-яких обставин мати свою точку зору й активно її відстоювати. А ще постійно дбати про зміцнення кадрового потенціалу команди однодумців, підвищення їх фахового рівня, вміння знаходити вихід із найскладніших ситуацій.
Світлини, якими ілюструю свою розповідь, дають змогу уявити хоч на мить ритм життя Володимира Івановича Бойка, який діє за принципом «Ні хвилини спокою». Додам: ні собі, ні підлеглим. Бо тільки рух вперед – запорука успіхів і перемог.
На закінчення скажу так:
“Шановний Ювіляре! Ви за роки своєї самовідданої праці на благо громади заслужили великої подяки від мешканців Ковеля, міста, яке для Вас, уродженця Полтавщини, стало рідним. Низько схиляю свою сиву голову перед Вашим талантом керівника, організатора, новатора, ініціатора гарних і корисних справ. 
Нехай Господь дарує Вам і Вашій родині, колективу, який очолюєте, мир, добро, благополуччя, віру в неминучу Перемогу над ворогом. У ній, безперечно, буде і Ваш вагомий внесок”.
Микола ВЕЛЬМА.
Наступного понеділка, 20 квітня, ювілейну дату від дня народження відзначатиме знана і шанована на Ковельщині людина – Володимир Іванович Бойко. Про ювіляра – матеріали, що друкуємо нижче. 
ххх
Рядки з біографії: народився  в селі Пузирі Семенівського району  на Полтавщині. Після здобуття середньої спеціальної освіти працював на Ковельському комбінаті будівельних матеріалів №1, згодом – майстром, начальником Ковельської дільниці Волинських обласних комунальних котелень і теплових мереж, яка пізніше була реорганізована в підприємство теплових мереж «Ковельтепло». Очолити його було довірено Володимиру Бойку.
З 1998 по 2002 рік працював на посаді Ковельського міського голови, з 2006 по 2010 – заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів. По закінченню роботи в міськвиконкомі  продовжив працювати в ПТМ «Ковельтепло», очоливши трудовий колектив.
Володимир Бойко – Почесний працівник житлово-комунального господарства України, Заслужений працівник сфери послуг України. Рішенням Ковельської міської ради від 29 липня 2021 року йому присвоєно звання Почесного громадянина м. Ковеля.
З інформації, розміщеної  на офіційному сайті  Ковельської міської ради.
ххх
Відомий педагог Василь Сухомлинський колись промовив крилаті слова: «Серце віддаю дітям». Ви, наш шановний ювіляре, віддаєте самого себе, все своє людське єство місту, рідному підприємству і професійній та громадській діяльності. 
Рідне Вам «Ковельтепло» є одним із кращих в Україні. Тут постійно запроваджуються у виробництво сучасні технології, новітнє обладнання, що дає вагомий економічний  ефект, забезпечує високу надійність роботи тепломереж та котелень.
 

Повідомлення в номер

Якщо любиш...

Якщо любиш...

16/04/2026 0

Прийшов четвер. У руках – газета «Вісті Ковельщини». І на першій сторінці заголовок «Посівна кампанія стартувала». Відразу інший настрій – сподіваємося, що будемо з хлібом. 
Бог посилає сонечко з неба. Це його  «субсидія» людям. Економія газу, праця на землі. Ще Іван Франко писав: «Земле моя, всеплодющая мати…». Любімо рідну землю, шануймо її. 
А зараз моя українська земля у ранах і крові. Безбожно нівечить її ненависний чужинець. 
Природа щедро обдарувала Україну усім, чого душа бажає: всеплодючий чорнозем, мальовничі луки, гори, діброви, ліси, ріки на чолі з Дніпром, досі був помірно континентальний клімат. Працьовитий, талановитий, щирий народ, який обдаровував світ золотою пшеницею, яку недавно безсоромно у Польщі потоптали ногами нелюди. 
Заздрість, жадоба до збагачення не давала спокою сусідам близьким і далеким споконвіків. Тому і зараз деяким правителям затьмарило розум. Вони  перетворюють землю у суцільне пекло. «Борець» за мир Трамп гордо заявляє: «Що схочу, те й зроблю з Кубою»… 
Безкінечні тривоги, стреси. Люди хворіють. Невтомно працюють медичні працівники. Отут-то найбільше видно, хто є хто. Гідність є рушійною силою людської поведінки. Якщо поважаєш людину, співчуваєш хворому, то так і поведешся. Відірвешся від комп’ютера і оглянеш хворого. Інший у робочий час чаює, а люди  в черзі нервують. Дехто з роботи відпросився, інший хвилюється, бо він соціальний працівник і його чекають старенькі, щоб приніс хліба, води. Дехто найняв машину, щоб добратися до лікаря. Таких – одиниці.
Хочеться добре слово сказати про Ковельську лікарню. Тут порядок і дисципліна,  турбота про медперсонал. Каже одна медсестра: «Раніше боялися вийняти бутерброд із сумки, а при Валентинові Степановичу Вітру ще й почуєш: «Смачного». Звучить гордо: Голова регіональної ради Волинської області, генеральний директор Ковельського міськрайонного ТМО. То як же можна не відповідати такому величному званню? 
Поруч із ним працюють чудові фахівці своєї справи. Людиною з великої літери є лікар Іван Фіц. Енергійний, уважний, співчутливий. Людяність, гідність проявляються у всьому. Ласкаве звертання до хворого знімає напругу, зменшує хвилювання. Такою доброзичливою є і медсестра, що працює при ньому.
Цікаве питання у газеті «Вісті Ковельщини» порушив Микола Вельма. Так, професій є багато, де потрібні знання, вміння. Але найголовніше – бути людиною, гідною свого призначення на Землі. 
Побажаймо ж Ковельському  МТМО  отримати «Орден Святого Пантелеймона», щоб і надалі у спокійній та мирній обстановці зціляли покалічених війною, поранених, хворих. Залікувати душевні рани, завдані війною, побороти песимізм і зневіру у свої сили хай нам допоможе світла мрія про довгождану Перемогу і щира любов до дорогої серцю України.
Пишу ці рядки, і згадую, як у мене ще у ранньому дитинстві в роки війни була зустріч з ворогом. Батьківська хата стояла в центрі села. Я гуляла на подвір’ї. Бачу: іде по вулиці чужий дядько, дивно одягнений, і кличе мене, киваючи пальцем. Я підійшла. Він показує рухами, що щось хоче в палісаднику. Там серед квітів була грядочка цибулі. Я подумала, що дядько зголоднів і хоче цибулі. 
Принесла квіточку, а він мене стук по голові нею, і в той же час погладив мою кучеряву голівку. Потім ще киває на палісадник і пальця до носа прикладає. Я побігла і вирвала кілька квіточок матіоли. Німець понюхав, погладив мене по голові, й дав цукерку.  А таких звірств, які творять рашисти, мабуть, не знає історія. Такій нечисті не знайомі поняття совісті, честі, гідності і хоча б примітивного мислення.
Отож любімо тих, хто з нами, любімо матір Україну, любімо роботу, яка нам доручена. Бо любов – то велика сила, здатна творити чудеса. А чудеса нам дуже потрібні сьогодні, коли триває кровопролитна війна.
Лідія Гарлінська.
Прийшов четвер. У руках – газета «Вісті Ковельщини». І на першій сторінці заголовок «Посівна кампанія стартувала». Відразу інший настрій – сподіваємося, що будемо з хлібом. 
Бог посилає сонечко з неба. Це його  «субсидія» людям. Економія газу, праця на землі. Ще Іван Франко писав: «Земле моя, всеплодющая мати…». Любімо рідну землю, шануймо її. 
А зараз моя українська земля у ранах і крові. Безбожно нівечить її ненависний чужинець. 
 

Повідомлення в номер

Людина щирої душі і великого серця

Людина щирої душі і великого серця

Автор Ляшук Світлана Олександрівна
16/04/2026 0

Ковель – не тільки великий залізничний вузол, своєрідні ворота в Україну. Це ще й потужний центр автомобільного сполучення – як вантажного, так і пасажирського. У повоєнний період тут розпочали свою роботу багато автотранспортних організацій.
Серед них одне з найбільших – АТП-10706. У різні роки підприємство мало різні назви. Але ковельчанам, як і  всім мешканцям Волині, воно відоме як ковельський автобусний парк. Саме тут розпочав свій трудовий шлях Андрій Миколайович Затериха. Народжений у селі Підріжжя на Ковельщині, він з юних років був закоханий у техніку. Переїхавши до райцентру, здобув професію водія широкого профілю. А відтак працевлаштувався у той самий пасажирський автопарк, про який ми згадали вище.
Працюючи водієм автобуса, віддав обраній професії 45 років. Не кожен із нас може похвалитися таким солідним трудовим стажем. Зрештою, не тільки стажем – в колективі він здобув високий авторитет своєю працьовитістю, культурою обслуговування пасажирів, турботою про їх комфорт. Недаремно про нього казали: «Андрій Миколайович – то Людина з великої літери».
За роботою не забував про сім’ю, яку створили разом з коханою дружиною Євгенією. Він був чудовим батьком для дітей – доньки і сина, прекрасним чоловіком для їх матері, турботливим братом для сестер, щирою, доброзичливою людиною для племінників. Про кожного з них безмежно турбувався, був готовим у будь-яку хвилину прийти на допомогу. Поважали пана Андрія свати, яким  відповідав взаємністю. До зятя ставився як до рідного сина – шанував, підтримував, пишався ним, цінував кожну мить спілкування. У їх стосунках завжди були щирість, довіра і взаємна повага. 
Та найбільшим скарбом чоловіка були четверо онуків та троє правнуків. Як розповідають рідні, він їх буквально обожнював, жив їхніми радощами і клопотами, радів досягненням та успіхам. Для найменших членів родини був не просто дідусем і прадідусем, а мудрим наставником, опорою, вимогливим і водночас люблячим вчителем, прикладом мудрості. 
З особливою любов’ю і повагою ставився до найстаршого онука Станіслава. Охоче ділився з ним багатим життєвим досвідом, передавав здобуті нелегкою працею знання, вміння знаходити вихід із найскладніших ситуацій. Саме Андрій Миколайович прищепив Станіславу любов до техніки, навчив ремонтувати автомобілі, започаткувати власний бізнес. Чоловіка добре знали і поважали практично всі автомайстри у Ковелі, бо завжди у разі потреби допомагав і словом, і ділом.
Коли розпочалася російсько-українська війна, Андрій Миколайович не зміг стояти осторонь всенародного опору ворогу: він активно включився у волонтерську діяльність. В цьому допомагав Стас, який передавав автомобілі для ЗСУ з-за кордону. Дідусь оперативно організовував їх доставку на фронт для тих, хто зі зброєю в руках боронить рідну українську землю.
Найкращі спогади про щасливі моменти поруч з дідусем залишаться в пам’яті онуків Олександра, Богдана та Катерини. 
А ще дуже любив природу, захоплювався рибалкою, до якої залучав правнуків. Вони до цих пір пам’ятають ті щасливі хвилини життя, коли дідусь навчав «ставити вудку», пильнувати, коли  «клює» риба, і разом з ними радів кожному спійманому карасику…
Глибоко відгукувалась у його серці творчість Тараса Шевченка, торкаючись найглибших струн душі. Він любив читати “Кобзар” – знаходив у ньому і спокій, і силу, і мудрість, що підтримувала у різні періоди життя. Водночас Андрій Миколайович був щирим шанувальником місцевої газети “Вісті Ковельщини”, чекав на кожен її випуск, цікавився новинами громади, переймався життям рідного краю. 
На жаль, рік тому – 16 квітня 2025 року на 85-му році життя Андрій Миколайович Затериха відійшов у Вічність. Звертаючись у молитві до Бога і прохаючи Господа подарувати душі дорогої і близької людини Царство Небесне, в уяві рідні мовили: «Ти залишив після себе велику, люблячу родину – в ній живе частинка Тебе, Твоя мудрість, Твоя доброта, Твоє серце, – це продовжать нащадки».
Ці слова звучать і сьогодні, у час, коли виповнюється рік від дня смерті Андрія Миколайовича. До них можна додати всіма вистраждане: «Час не лікує – він просто вчить берегти пам’ять про найдорожчих для нас людей, серед яких – Андрій Миколайович Затериха – чоловік, тато, брат, дідусь і прадідусь. Низький уклін Тобі за все! Світла і вічна пам’ять!».
Світлана ЛЯШУК.
НА СВІТЛИНІ: Андрій Миколайович Затериха.
Фото з сімейного архіву.           
Ковель – не тільки великий залізничний вузол, своєрідні ворота в Україну. Це ще й потужний центр автомобільного сполучення – як вантажного, так і пасажирського. У повоєнний період тут розпочали свою роботу багато автотранспортних організацій.
Серед них одне з найбільших – АТП-10706. У різні роки підприємство мало різні назви. Але ковельчанам, як і  всім мешканцям Волині, воно відоме як ковельський автобусний парк. Саме тут розпочав свій трудовий шлях Андрій Миколайович Затериха. Народжений у селі Підріжжя на Ковельщині, він з юних років був закоханий у техніку. Переїхавши до райцентру, здобув професію водія широкого профілю. А відтак працевлаштувався у той самий пасажирський автопарк, про який ми згадали вище.
Працюючи водієм автобуса, віддав обраній професії 45 років. Не кожен із нас може похвалитися таким солідним трудовим стажем. Зрештою, не тільки стажем – в колективі він здобув високий авторитет своєю працьовитістю, культурою обслуговування пасажирів, турботою про їх комфорт. Недаремно про нього казали: «Андрій Миколайович – то Людина з великої літери».
 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").