Продам 3-кімнатну квар­­­тиру у Ковелі по вул. 1 Грудня, 2 (біля міської ради) в цег­ляному будинку на 4 поверсі (п’яти­поверховий будинок). Загальна площа 50 м2.

Затишний двір з парко­міс­цем для авто. Розділь­ний сан­вузол. Є газова колонка, плитка, додається підвальне приміщення, балкон, кла­довка. Наявність усіх лічильників. Квартира частково вмеб­льована. Ціна – 45000 (можливий торг).

Телефон: 097-942-74-04 (Олег).

__________________________

Ремонт та чистка котлів, колонок, бойлерів.
Промивка батарей, радіаторів і труб опалення.
Телефони: 068-733-80-62, 050-556-37-33.

Повідомлення в номер

На Волині розпочались жнива

На Волині розпочались жнива

30/07/2026 0

На Волині розпочались жнива

Традиційно першими аграрії взялися до збирання озимого ячменю. Із засіяних 9,5 тис. гектарів уже обмолочено 8 тис. гектарів, намолочено понад 36 тис. тонн зерна.
Загалом цьогоріч в області планують зібрати врожай із 284 тис. гектарів зернових культур. Із них 161,5 тис. гектарів займають озимі, ще 122,5 тис. гектарів – ярі зернові. Найбільші площі серед зернових відведені під пшеницю – 148 тис. гектарів. Також аграріям належить обмолотити 12 тис. гектарів жита, 26,5 тис. гектарів ярого ячменю, 24 тис. гектарів вівса та близько 45 тис. гектарів ріпаку. Водночас площі посівів озимої пшениці цього року збільшилися на 10 тис. гектарів порівняно з минулим роком.
З метою ознайомлення ходу жнив, фермерське господарство «Аміла», що на Ковельщині, відвідали т.в.о. начальника Волинської ОВА Роман Романюк, директор департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА Юрій Юрченко та голова Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен.
Наразі господарство проводить збір озимого ячменю та заготівлю соломи. «Аміла» – фермерське господарство, яке є одним із найбільших платників податків до бюджету області, а також забезпечує людей робочими місцями.
«Сьогодні аграрний сектор залишається однією з ключових опор економіки області. Перші результати жнив свідчать про високу готовність волинських аграріїв. Попри складні часи, вони не зупиняються, працюють на результат і роблять вагомий внесок у продовольчу безпеку держави та стійкість Волині. Саме такі господарства, як “Аміла”, є прикладом відповідального ставлення до своєї справи. Сподіваємося на щедрий урожай», – зазначив очільник області.
Попереду в аграріїв – збирання соняшнику, сої, кукурудзи, гречки та проса. Загалом до проведення жнив на Волині буде залучено понад 3 300 зернозбиральних комбайнів.
Волинська обласна державна адміністрація.

Традиційно першими аграрії взялися до збирання озимого ячменю. Із засіяних 9,5 тис. гектарів уже обмолочено 8 тис. гектарів, намолочено понад 36 тис. тонн зерна...

 

 

Повідомлення в номер

Прикро. Сумно. Боляче

Прикро. Сумно. Боляче

30/07/2026 0

Прикро. Сумно.  Боляче

Я зростав у сім’ї, де родина матері тривалий час жила «за Польщі». Сім’я мала гарну хату у передмісті Турійська. Батько мами працював у місцевій гміні, мати була домогосподаркою. Жили в достатку, хоч і не розкошували.
В сім’ї було троє дітей. Вони успішно навчалися у школі. Звичайно, перевага надавалася польській мові, але особливо не утискали й українську. Влада толерантно ставилася до місцевих мешканців. Дозволяла відзначати православні  свята, українці не цуралися католицьких. Жили загалом у злагоді.
Коли прийшли перші «совєти», яких дехто зустрічав із квітами, то «визволителі» почали придивлятися до місцевого населення. Спецслужби за допомогою «червоних» активістів стали складати списки неблагодійних осіб та організацій. До них, в першу чергу, належали ОУН, Союз українок, а також польські патріотичні організації.
Оскільки чоловік матері та її брат були членами ОУН, їх заарештували і помістили у ковельську в’язницю. 23 червня 1941 року чоловіків разом з іншими турійчанами, розстріляли без суду і слідства, бо така була вказівка з москви. Маму з маленьким  синочком  депортували в далекий Казахстан, де вони перебували до 1946 року. В заслання потрапили колежанки із Союзу українок, а також жінки польської національності. Всі випробування,  які випали на їх  долю, пережили мужньо і гідно, не раз ділились шматком хліба і дрібкою солі.
Після відбуття  покарання мама повернулася на Волинь. Оскільки в Турійську хата під час війни згоріла внаслідок влучання радянського снаряда, разом із моєю бабусею придбали будинок у Ковелі, де після повторного шлюбу матері народився і я. 
Мама, яка досконало знала українську і польську мови, у повоєнні роки працювала у ковельських школах – спочатку в першій, а потім сьомій. У сім’ї панував дух поваги як і до української літератури та історії, так і  польської. На таких засадах виховувався і  я.  Ще із шкільних років став читати польську пресу, якої тоді в кіосках було дуже багато. Це і газети, і журнали, з котрими знайомився завдяки моїй бабці, яка навчила мене польської мови, та й своєму прагненню оволодіти нею. 
Згодом у нас з’явився невеликий лампових радіоприймач, за допомогою якого, окрім українських, ми залюбки слухали передачі польського радіо.  Мамі особливо подобалися цикли своєрідних радіосеріалів. До цих пір пам’ятаю їх назви – «В Єзьорянах» і «Матисяки». Вони, як правило, звучали по суботах і неділях й відтворювали реальне життя пересічних польських родин. 
В ковельських кінотеатрах постійно демонстрували польські фільми. До цих пір пам’ятаю «Фараон», «Особняк на Зеленій», «Потоп», «Ганстери і філантропи». Кіноактори і кіноакторки були одними з найулюбеніших в Україні: Барбара Брильська, Беата Тишкевич, Збігнєв Цибульський, Пола Ракса. Популярністю користувалися музичні гурти «Червоне і чорне», «Червоні гітари», співачка Мариля Родовіч. Із захопленням щоразу дивилися пісенні конкурси в Сопоті. Словом, ми сприймали польське невіддільно від українського. Делегації з Ковеля постійно їздили на свята до Холма, Люблна, Замостя.
Діловою була співпраця польських і волинських журналістів. Редакція газети «Волинь» проводила спільні акції з «Кур’єром Любельським», «Вісті Ковельщини» — з «Тигодніком Холмьским». Яскравою сторінкою в історії Волині і Люблінщини стали так звані «Надбужанські дебати», ініціаторами яких були голова Ковельської райдержадміністрації  Віталій Карпюк та Холмський повітовий староста Казімєж Стоцький. Найактивнішу участь у них брав відомий у Польщі журналіст, історик, краєзнавець Анджей Вавринюк, з яким ми підтримуємо дружні стосунки донині. 
Для нас не просто словами, а спонукою до дії стало гасло «Друзі пізнаються в біді». Тому, коли Польща у 1990-их  роках переживала економічну кризу, українська влада широко відчинила двері до ринку  продовольчих і промислових товарів. У придбанні дефіцитних телевізорів, пральних машинок, інших електротоварів, золотих  виробів  тощо допомагали колегам волинські журналісти. Щиро й гостинно приймали членів делегацій з Люблінщини в установах, організаціях, на підприємствах Ковеля. І не просто приймали, а й підписували взаємовигідні угоди про співпрацю в різних галузях і сферах, організовували щедре застілля, змістовний відпочинок.
Саме в ті роки традиційними стали  гастролі самодіяльних і професійних творчих колективів, змагання спортсменів, зустрічі громадських активістів, були закладені основи співробітництва між  Луцьком і Любліном, Ковелем і Холмом, Бжегом Дольним, Замостьом. Співпраця і взаєморозуміння сприяли тому, що Польща однією з перших  прийшла на допомогу Україні, коли в  лютому 2022 році росія віроломно напала на суверенну, демократичну країну під надуманим приводом «демілітаризації» і «денацифікації».
І ось, спостерігаючи сьогодні за драматичними подіями в українсько-польських стосунках, часто думаю: коли ви, польські  приятелі і друзі, були щирими – вчора чи сьогодні? Не мучать декого з вас докори совісті з приводу ганебної поведінки ваших лідерів, які після 80 років справді непростих подій на Волині, витягли на білий світ брехливі і вигадані міфи про звірства українців у роки Другої світової війни, геноцид польської нації? Вам не соромно за те, що розбагатіли великою мірою завдяки українцям, які не шкодували для вас , як-то кажуть, ні золота, ні срібла, та й нині клято працюють у ваших сучасних поміщиків, які охоче використовують підневільний труд українських «рабів»? 
Коли про це думаю, мені стає прикро, сумно і боляче. Знаю, що не всі там однакові, але голосу захисників українських інтересів майже не чути або не чути зовсім. І це в час, коли вирішується доля не тільки України, а й усієї Європи. 
А ще перед очима, наче в кадрах кінофільмів, оживають зустрічі, обійми, поцілунки, слова любові й добрих зичень, якими ми обмінювалися…
Невже це все – фата-маргана, ілюзія, казка, на зміну яким прийшли жахи у дусі голлівудських бойовиків, де ллється кров і гинуть люди?
То «ніколи знову» чи «можемо повторити»?
Від відповіді чи це запитання залежить майбутнє. І не лише українців та поляків.
Микола ВЕЛЬМА.
P.S. За результатами опитування, проведеного у Польщі інститутом IBRiS на замовлення Radio Zet, 59,7% поляків не підтримують вступ України до ЄС. Водночас 35,4% респондентів висловились «за» членство України в унії. Найвищий рівень підтримки зафіксовано серед виборців урядової коаліції, яку очолює Дональд Туск.
Водночас, інше опитування показало, що якби вибори до Сейму Польщі відбулися найближчим часом, то найбільше голосів набрала б «Громадянська коаліція прем’єра Дональда Туска».
Отже, не все однозначно у сусідів за Бугом. Тому нашим дипломатам і політикам є до чого «докласти рук».
М. В.

Я зростав у сім’ї, де родина матері тривалий час жила «за Польщі». Сім’я мала гарну хату у передмісті Турійська. Батько мами працював у місцевій гміні, мати була домогосподаркою. Жили в достатку, хоч і не розкошували.

Микола ВЕЛЬМА.


Полька, яка не злякалася радикалів

Вони йшли вулицями Варшави й вигукували образливі гасла на адресу українців. А вона, просто стоячи на порозі своєї галереї-крамниці, мовчки показала учасникам жест несхвалення. І саме цей мовчазний жест розлютив деяких учасників маршу ще більше.

 

 

Повідомлення в номер

Шляхом становлення:від сільського фельдшера – до провідного уролога

Шляхом становлення:від сільського фельдшера – до провідного уролога

Автор Романюк Аліна Петрівна
30/07/2026 0

Шляхом СТАНОВЛЕння:
від сільського фельдшера – до провідного уролога

Шляхом становлення:від сільського фельдшера – до провідного уролога

Сучасна медицина стрімко розвивається. Сьогодні лікарі здатні творити справжні дива через точкові проколи або й узагалі без жодного травмування шкіри пацієнта. Центр ендоурології Ковельського МТМО став одним із флагманів цього напряму в регіоні. Тут щодня повертають здоров’я сотням людей, застосовуючи новітні світові технології та унікальні методики.

Про шлях у професію, інноваційні операції «без скальпеля» та філософію лікарської відповідальності ми розмовляємо з молодим, але вже авторитетним лікарем-урологом Центру – Миколою Миколайовичем Дем’янчуком.

Розмовляла Аліна РОМАНЮК.

Повідомлення в номер

Ірина Панасюк: «Моя професія – це моє покликання

Ірина Панасюк: «Моя професія – це моє покликання

Автор Романюк Аліна Петрівна
30/07/2026 0

Ірина Панасюк: «Моя професія – 
це моє покликання»

Ірина Панасюк: «Моя професія – це моє покликання»

Момент народження дитини — справжнє диво. Хвилюючою і відповідальною є мить, коли малюк робить свій перший вдих, а далі – справа професіоналів. Серед них неонатологи – лікарі, які першими зустрічають немовлят у цьому світі й стають їхніми провідниками, янголами-охоронцями на Землі в перші, найкритичніші 28 днів життя. Вони розуміють пацієнтів без жодного слова — за тихим зітханням, ледь помітним рухом чи показниками моніторів. Вони виходжують тих, хто поспішив з’явитися на світ, повертаючи спокій батькам. 

Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з неонатологом пологового будинку Ковельського МТМО Іриною Панасюк, яка працює за покликом душі, а її відповідальність, професіоналізм, людяність та готовність завжди прийти на допомогу високо цінують колеги та батьки маленьких пацієнтів.

Розмову вела Аліна Романюк.

Повідомлення в номер

Вродися для краси та вдайся для роботи

Вродися для краси та вдайся для роботи

30/07/2026 0

Вродися для краси та вдайся для роботи!

Кому з нас не відомі слова, винесені у заголовок до цього допису? А згадала їх тому, що стосуються певною мірою одних з найавторитетніших і найпрацьовитіших жінок Ковельщини – очільниць ТзОВ «Вежа» Тетяни Василівни Зінчук і ТзОВ «Дружба» Валерії Адамівни Яромчук.
Господь наділив їх справді українською вродою, добротою і милосердям, а також винятковою працелюбністю, котрою може похвалитися далеко не кожна людина. Символічно, що обидві народилися в чудову літню пору, коли довкола все квітує, зеленіє, обдаровує наших земляків п’янкими  пахощами квітів, овочів, фруктів, хлібного колоса, який дозріває або вже дозрів. 
Нагадаю, що Тетяна Василівна народилась  20 червня, а Валерія Адамівна – 26 липня. Не буду згадувати, скільки їм років, бо найважливіше, що прожиті роки тільки додають кожній енергії, молодого завзяття, фізичної і душевної краси, чому по-доброму можна позаздрити.
Їх біографія – це життєписи людей, яким батьки з малих років прищепили любов до праці, рідної землі, повагу до тих, хто тебе оточує, почуття відповідальності за доручену справу.  А ще – вміння відстояти свою позицію за будь-яких обставин, впевнено йти вперед і добиватися поставленої мети.
Невипадково і Тетяну Василівну, і Валерію Адамівну шанують односельці, колеги по роботі, в обох – високий авторитет і в районі, і в області, і навіть в Україні. Про це свідчать їх державні нагороди. Так, Тетяна Зінчук – кавалер ордена «Знак Пошани» і ордена Княгині Ольги ІІІ  ступеня, Валерія Яромчук – кавалер ордена Княгині Ольги ІІ-ІІІ ступенів, нагороджені почесними грамотами та подяками органів влади різного рівня за високі показники у виробничій діяльності, розвитку соціальної сфери.
У непрості і справді важкі часи очолили героїні моєї розповіді трудові колективи СТзОВ «Вежа» і «Дружба». Тетяна Зінчук – у 2003 році, Валерія Яромчук – на три роки раніше. Спадок їм дістався не з кращих: потрібно було наводити лад у господарствах, зміцнювати економіку, поліпшувати умови праці трудівників. Незважаючи на всі труднощі та негаразди, яких було і є чимало, з викликами часу справлялися успішно. Підприємства, очолювані ними, є одними з кращих на Волині, досягають гарних результатів у тваринництві й рільництві.
Однак не лише виробничими проблемами живуть Тетяна Зінчук і Валерія Яромчук. В полі їх зору постійно перебувають люди поважного віку, сім’ї  загиблих на російсько-українській війні Героїв, всі, хто потребує допомоги і підтримки. В міру своїх сил та можливостей беруть участь у волонтерському русі, не відмовляють у допомозі жодному з тих, хто до них звертається. Питання духовності, соціальної сфери, освіти і культури повсякчас на порядку денному. 
Шановні і дорогі Тетяно Василівно і Валеріє Адамівно!
Дозвольте від імені районної ветеранської організації, себе особисто привітати Вас з днями народження – минулим і прийдешнім, побажати здійснення всіх мрій і задумів, гарної погоди, щедрої і врожайної ниви, а найголовніше – миру в Україні.
Будьте здорові, щасливі, обдаровані Господніми ласкою і любов’ю!
Свої вітальні рядки закінчую поетичними рядками Олени Чабан, моєї доброї і щирої подруги, сівачки розумного, доброго, вічного:
Велику вдячність, 
що в душі бринить, 
Словами так непросто 
передати.
Сьогодні, в цю 
прекрасну, світлу мить
Від всього серця хочу 
побажати, 
Щоб кожен день 
здавався дивним сном, 
Який би вас робив ще 
щасливішим, 
Щоб ви були оточені 
теплом
Найближчих, 
найдорожчих, 
найрідніших!
З повагою –
Валентина СІЧКАР, 
голова Ковельської районної ветеранської організації.
l
Адміністрація, трудовий колектив ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» приєднуються до слів вдячності і вітань Тетяні Василівні Зінчук і Валерії Адамівні Яромчук. Ви – справжні друзі журналістів, з року в рік допомагаєте у передплаті «міськрайонки» ветеранам війни і праці, малозабезпеченим громадянам, є надійними діловими партнерами у боротьбі за чесне, правдиве українське слово, мета якого – повсякчас нести оперативну інформацію про події на Ковельщині, Волині та в Україні, згуртувати і єднати людей в ім’я переможного миру в країні. 
Многих і благих Вам літ життя!
l
НА СВІТЛИНАХ: миті життя Тетяни ЗІНЧУК і Валерії ЯРОМЧУК, які «вродилися для краси і вдалися до роботи».
Фото з архіву редакції.

Кому з нас не відомі слова, винесені у заголовок до цього допису? А згадала їх тому, що стосуються певною мірою одних з найавторитетніших і найпрацьовитіших жінок Ковельщини – очільниць ТзОВ «Вежа» Тетяни Василівни Зінчук і ТзОВ «Дружба» Валерії Адамівни Яромчук.

Валентина СІЧКАР.

 

 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").