Стандарти європейські, якість – українськаХто йде або їде по вул. Луцькій, мимоволі зверне увагу на срібні, схожі на ракетні установки, конструкції. Над ними гордо майорить синьо-жовтий прапор.
У декого виникає запитання: "А що ж то за споруда така"?
Відкрию "таємницю": це – нове слово в технології збереження хлібопродуктів. Великогабаритні ємкості призначені для зберігання і просушування зерна. До цієї новобудови безпосередньо причетний відомий на Волині і в Україні енергійний, креативний і думаючий новатор виробництва Іван Смітюх.
Він, як справжній господар землі поліської, живе планами на майбутнє, бачить мікро- та макропроблеми сільгоспвиробництва та переробки продукції, своїми діями старається бути на рівні європейських стандартів.
Шановний читачу-українцю, впевнений, що ти чув (і не раз) про страхіття голодомору. А чи задумувався над тим, звідки береться хліб, коли навколо – руїна і занепад?
Так ось, є такі патріоти на нашій землі, які живуть полем, переживають за посіяне, радіють врожаю. Господарювати на поліській ниві, погодьтеся, непросто, адже це не полтавські чорноземи. 
Іван Смітюх хоче довести конкретними справами, що при дбайливому ставленні до землі, допомозі науки, правильних технологіях вирощування, збирання та зберігання продукту і його переробці можна досягти позитивних результатів та успіху.
Хочеться почути з перших вуст і про поля, і про ферми, і про нові технології у сільгоспвиробництві. Веду розмову з Іваном Смітюхом.
– Будете з хлібом у цьому році? – запитую.
– Види на урожай озимих пшениці і жита хороші. А ось овес підвів – посіяне вимокло. Але що поробиш? Ми працюємо в умовах ризикованого землеробства. Втрачене будемо перекривати чимось іншим.
– Як виникла ідея будівництва дороговартісних "силосів"?
– Ковельська реалбаза хлібопродуктів відпрацювала 70 років. Вона застаріла морально і технологічно. До того ж, зберігання зерна стало непомірно затратним.
Тому було вирішено інвестувати в цю будову кошти з допомогою кредитів. Думаю, що 50-70 років це обладнання послужить на користь волинян і ковельчан.
– Я так розумію, що ця технологія і обладнання не українські?
– Так, це найсучасніше у Європі іспанське обладнання.
– А хто виконував монтажні роботи?
– Бригада спеціалістів із Тернополя під технічним керівництвом польського інженера пана Левандовського.
– Це новобудова із закінченим циклом?
– Ні. Це тільки перша черга. В планах на майбутнє – будівництво сучасного млина та інших об'єктів.
– Сушіння і зберігання зерна вимагають великих енергозатрат?
– Над цим ми працюємо з підвищеною відповідальністю. Наприклад, для забезпечення сушіння зерна теплом використовуємо солому.
Якщо співставити вартість соломи і газу, то це співвідношення у коштах виглядає, як 1 до 5. Не подумайте, що солома даремна, адже її потрібно виростити, висушити і довезти, але вигода явна. Зменшили затрати і стосовно споживання електроенергії.
На новому об'єкті потужність електродвигунів всього 67 кВт. Це теж в "рази" менше, аніж на старій реалбазі хлібопродуктів.
– Можна говорити про швидку самоокупність?
– Питання лежить в іншій площині. Йдеться про зменшення затрат і якісне зберігання зерна.
– У Вас успішно діє сучасна товарно-молочна ферма. Цю галузь будете розвивати?
– Аякже! На даний час маємо 300 корів. В недалекій перспективі буде 600.
– Із збутом продукції проблеми є?
– Я б не сказав, що це проблема. Торгівля і збут – необхідна умова успішного господарювання. Без обігу коштів виробництво "мертве".
– Ви бачили багато країн Європи та Америки. Там умови господарювання кращі?
– Скажу без перебільшення: те, що напрацьовано у нас в молочному виробництві та на комбінаті хлібопродуктів, включаючи нові технології зберігання зерна, є одним із кращих в Європі.
– Як наші місцеві українці справляються із новим комп'ютерно-технологічним обладнанням?
– Навчаємо їх на Заході. Ось і сьогодні наш інженер перебуває в Америці на навчанні.
– Що потрібно, які якості слід мати, щоб бути успішним підприємцем?
– Досконало знати виробництво, вміти організовувати професіоналів, нести відповідальність за весь процес виробництва і найголовніше – день і ніч працювати.
– Сьогодні модно говорити про реформи. Якби Ви були міністром сільського господарства, яку форму господарювання запропонували б сільгоспвиробнику?
– За американським зразком, в стратегію господарювання ввів би кооперацію. Я вивчав різні форми управління та господарювання в Європі. Звідти ми беремо найкраще і втілюємо в життя у себе. Впевнений, що в Україні можемо досягти хороших результатів.
В службовому кабінеті Івана Смітюха на екрані великого монітора я бачу все, що робиться в колодяжненському господарстві. Це – ще один з дієвих методів новітнього управління виробництвом.
– Чому корови лежать? – не втримуюсь від запитання.
– Вони нагодовані, доглянуті, от і відпочивають, – з усмішкою говорить Іван Євдокимович.
І я йому вірю, бо не тільки тварини, але й працівники задоволені цікавою роботою і зарплатою, яка є вище середньої на Волині.
Ми в розмові торкалися проблем української дійсності, говорили про бюрократичні та податкові перепони й перспективи села.
Іван Євдокимович Смітюх мені все більше й більше ставав схожим на отого споконвічного міцного господаря своєї землі і мудрого філософа в реальному житті.
Його коріння – в святій поліській землі. Тож хай і надалі напуває вона життєдайною силою!
Розмову вів
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: загальний вигляд ємкостей для сушіння та зберігання зерна на оновленій реалбазі хлібопродуктів; ділові партнери Микола Лихобицький і Блажей Левандовський.
Фото
Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар